Бордюрний камінь для садових доріжок: як укласти правильно і красиво
Бордюрний камінь вносить елемент закінченості та елегантності в оформлення будь-якої садової доріжки чи майданчика. У статті розповідається про функції та переваги бордюрного каменю, про вибір матеріалу, про властивості бетонних та вібропресованих блоків. Ви познайомитеся із принципами монтажу садового бордюру, зі способами укладання та особливостями монтажу бордюрної стрічки; дізнаєтесь, які фактори впливають на вартість робіт.
Функції та переваги бордюру
Тим, хто займається благоустроєм присадибної ділянки, не обійтися без облаштування доріжок, а отже, і без бордюру. Бордюрний камінь це не просто звична деталь; якщо ви хочете, щоб садова доріжка служила довго, вибору та встановлення поребрика слід приділити належну увагу. Цей функціональний елемент виконує такі завдання:
- Є частиною ландшафтного декору, підтримує задану геометрію.
- Служить роздільником між стежкою та навколишнім простором, захищає покриття від забруднення землею та одночасно перешкоджає розмиванню ґрунту.
- Утримує матеріал доріжки, не даючи йому вимиватися чи змінювати форму.
- Перерозподіляє навантаження на основу (бетонну або гравійну), захищаючи покриття від руйнування.
На присадибних ділянках установка садового бордюру практикується набагато частіше, аніж заливка залізобетонної конструкції; спосіб має наступні переваги:
- Скорочення часових витрат. Установка бордюрів займе 3-4 дні (залежно від фронту робіт), на повне затвердіння бетону потрібно 2-3 тижні.
- Скорочення бюджету. Бетон витрачається лише на організацію основи.
- Зменшення трудовитрат. Продуктивність зростає через відсутність опалубних робіт та армування. На закруглених ділянках на монтаж опалубки витрачається багато часу та сил, готові поребрики дозволяють сформувати доріжку чи зону відпочинку будь-якої конфігурації.
- Якість. Самостійне заливання далеко не завжди забезпечує необхідну якість бордюру; недоліки можуть виявитися вже через два-три роки. Заводські вироби мають відомі параметри, гарантії до 10 років і не розсипаються після першої зимівлі.
Вибір бордюрного каменю
Будівельний ринок пропонує різноманітні види бордюрного каміння, що дозволяють надати закінчений вигляд доріжкам, клумбам та газонам. На заміських ділянках можна зустріти доріжки, обрамлені бордюром із граніту, пластику, металу та більш екзотичних матеріалів. Вибір залежить від типу ґрунту, дизайнерського задуму та особистих уподобань господарів ділянки.
Бортовий матеріал, крім доступної ціни, повинен мати стійкість до ударних навантажень, довговічність і значну вагу для хорошої стійкості. Суворим вимогам найкраще відповідає бортовий камінь, що виготовляється з бетону або методом вібропресування в заводських умовах. Найпоширенішими залишаються бетонні бордюрні камені, які поділяються на дві категорії:
- Дорожній. Вирізняється великими габаритами (наприклад, 1000х300х150 мм); нерідко всередині є арматура у вигляді сталевих лозин (12-14 мм у діаметрі). Застосовується частіше в міських умовах для обрамлення проїжджої частини та відокремлення її від пішохідної зони.
- Садовий чи тротуарний бордюр. Має менші розміри та вагу, армування не виконується. Використовується для оформлення доріжок на заміських ділянках, а також у міських умовах (у парку, по краю тротуару). Чи не розрахований на серйозний тиск — витримує випадковий наїзд колесом, але при постійному навантаженні схильний до руйнування. Популярні блоки розміром 1000х200х80 та 500х200х70 мм, з відповідною вагою 40 та 20 кг.
Садовий бордюрний камінь вибирається з урахуванням його особливостей:
- Сучасні матеріали Все частіше замість звичного натурального (чий головний недолік - ціна) та бетонного каменю використовують вібропресований бордюр. Заміна пояснюється властивостями матеріалу: підвищеною зносостійкістю, різноманітністю та кращим співвідношенням ціна/якість.
- Поліпшені дизайнерські здібності. Основою вібропресованого матеріалу є розчин бетону; в нього додається фарбуючий пігмент та пластифікатори. В результаті вібропресування виходять вироби покращеної якості та різноманітні за відтінками, від сірих і коричневих до червоних та бузкових. Такі вироби є стійкими до сонячного світла, вицвітання їм не загрожує.
- Вигини. Рідкісна доріжка обходиться без зміни напрямку. Поворот оформляється двома способами. По-перше, деталі бордюру можна виставляти під потрібним кутом, а проміжки заповнювати бетонним розчином. По-друге, плавний поворот можна формувати за допомогою готових деталей із відповідним радіусом закруглення. Якщо ви бажаєте зробити круглу або овальну клумбу, такі фрагменти стануть ідеальним вибором.
- Розмір. Для доріжок на заміській ділянці оптимальним буде камінь із перетином 200х80 мм, довжина може змінюватись.
Укладання бордюру
Доріжки та навколишній простір набувають чіткості ліній при використанні бордюрного каменю, установка якого повинна проводитись з урахуванням особливостей ґрунту на ділянці. Такий підхід дозволяє зберегти привабливий зовнішній вигляд бордюру, запобігає зміщенню каміння та продовжує термін їх експлуатації. Технологічно найбільш складним є укладання на вологий ґрунт і ґрунт, схильний до здирання; роботи проводяться у такому порядку:
- Лінія установки розмічається за допомогою кілочків, між якими натягується мотузка.
- Роється траншея. Дно необхідно вирівняти та утрамбувати.
- Параметри траншеї. Ширина розраховується за шириною каменю з додаванням 10-15 см з кожного боку. Глибина складається з наступних значень: подушка із щебеню (20-30 см), суміш піску та цементу (5-15 см), 2/3 висоти бордюру.
- Укладається фундамент - шари, що утримують конструкцію. На дні розміщується підсипка піску та щебеню середньої фракції (до 4 см). Поверх викладається рідка піскоцементна суміш у співвідношенні 3:1.
- На рідкий бетон укладаються блоки (на 2/3 висоти завглибшки). Після затвердіння бетонної суміші вільний простір заповнюється щебенем та піском, зверху укладається земля.
- Між бордюрним камінням залишають компенсаційні шви; це допоможе запобігти тріщинам при усадці конструкції.
- Кути та виступи готового бордюру шліфуються.
Якщо ґрунт на ділянці стійкий і не схильний до здирання, можна використовувати альтернативний спосіб установки. Садовий бордюр за спрощеною технологією ставиться там, де не потрібна особлива надійність – навколо клумби, квітника, уздовж садової доріжки. У такому випадку ДЕРЖСТАНДАРТ передбачає наступний порядок дії:
- Проводиться розмітка, що дозволяє укласти блоки красиво та правильно.
- Викопується траншея, на дно укладається подушка із щебеню завтовшки мінімум 15 см, шар утрамбовується.
- Встановлюються блоки з перевіркою висоти по натягнутій нитці. При необхідності блоки вирівнюються у горизонтальній та вертикальній площині; правильність визначається з допомогою будівельного рівня.
- вільне місце, Що Залишилося, в траншеї заповнюється щебенем, зверху укладається грунт.
Особливості монтажу
Ідеально рівна територія зустрічається дуже рідко, доріжки укладаються з урахуванням нерівностей ландшафту. Технологія монтажу має такі нюанси:
- Ухил блоків копіює перепади висот навколишньої території.
- На прямолінійній ділянці укладання блоків проводиться впритул.
- Якщо доріжка має крутий поворот, слід підрізати торці сусідніх блоків. Так забезпечується точне примикання елементів конструкції один до одного.
- Якщо споруджуються сходи, бордюрний камінь монтується врівень із тротуарною плиткою сходів. Бордюр, як масивніша деталь, стримує сповзання матеріалу у бік ухилу.
Висновок
Щоб бордюри служили довго, не тріскалися, не нахилялися і не давали усадки, їх встановлення слід проводити строго за технологією, відповідно до норм ГОСТ 32961-2014. Для якісного результату потрібна бригада з кількох людей. Вартість роботи залежить від ціни будматеріалу (за 1м2) та технології укладання, яку вибирають залежно від особливостей ґрунту та рельєфу. Також на ціноутворення впливає обсяг робіт, нестандартність території (кількість кутів та поворотів) та додаткові операції (доставка та розвантаження бордюру, очищення робочого місця від каміння або трави, вивезення ґрунту).
