Як розрахувати витрату
Після завершення укладання плитки обов'язково проводять затирання швів. Фінальна процедура не дозволяє волозі та стороннім частинкам потрапляти під кахель, чим збільшує довговічність та міцність кераміки. Витрата готового розчину для проміжків залежить від багатьох факторів, в яких варто розібратися.
Основні поняття
Затирання швів здійснюють після укладання облицювання. Після застигання матеріалу поверхня виглядає завершеною та красивою. Сировина захищає плитку не тільки від руйнування, а й від виникнення грибків та плісняви між зазорами.
При монтажі між кахлем залишають невеликий просвіт до 3 мм на стінах та до 4 – на підлозі. Розрахунок витрати затирання залежить від 4 факторів:
- Розміри облицювання. Чим дрібніша плитка, тим більше піде матеріалу. Великі моделі вважаються найбільш економними за обсягом використаної сировини.
- Щільність розчину. Найменша зернистість речовини забезпечує невелику витрату затирання.
- Глибина шва. Характеристика залежить від товщини кахлю.
- Ширина лінії. В інструкції до фінішного матеріалу вказують виробники мінімальні зазори. Чим більша лінія, тим більше піде розчину.
Параметри витрати затирання можуть залежати від професіоналізму виконавця та якості роботи. Лицьовик-початківець витратить речовини більше, ніж людина з досвідом. Щоб приховати нерівності та дефекти, в окремих ділянках доведеться використовувати більше сировини, ніж потребує технологія.
При витраті враховують пластичність матеріалу. Якісна затирка не повинна стікати по кахлю. Фінішний розчин проникає у шви, при цьому не утворює бульбашок. Після наповнення проміжків сировина сохне, формуючи міцну поверхню. Часто для корекції параметрів доводиться збільшувати витрати речовини.
Види затирок
Для створення красивого та міцного шва використовують різні типи будівельного матеріалу. Сировину вибирають з урахуванням характеристик облицювання, ширини лінії та умов, у яких кахель експлуатуватимуть. Серед видів розглянемо 3 популярні.
Цементні
Бетонний розчин – недорогий затиральний склад, який використовують для внутрішніх та зовнішніх фінішних робіт. У речовини проста технологія змішування та застосування, що підходить для майстрів-початківців. По консистенції розчин нагадує шпаклівку, але з більш швидким часом висихання. Огріхи легко видалити в процесі, а розтріскування замазують свіжим шаром.
У цементне затирання для ліній товщі 5 мм додатково вносять пісок, для невеликих досить стандартного складу. Через пористість речовина поглинає воду, через що у вологому приміщенні між швами створюються сприятливі умови для цвілі. При роботі з розчином варто враховувати усадку, що впливає на витрату складу.
Виробники випускають цементне затирання в різних формах. Професіонали використовують фінішний матеріал у сухому вигляді. Для приготування розчину порошок з'єднують з водою, перемішують і приступають до роботи. Готові рідкі варіанти продають у відрах. Після відкриття ємності треба одразу використати.
На витрату цементного затирання впливає щільність маси. Залежно від виробника, коефіцієнт варіюється від 1,7 до 2,1 одиниць. На один квадрат кахлю йде від 150 до 200 г будівельного матеріалу.
Епоксидна
Затирання для швів роблять на основі смоли, в яку для міцності додають затверджувач. Після з'єднання отримують дуже міцну, еластичну та водонепроникну масу, що візуально нагадує пластик. Матеріал підходить для роботи у вологих приміщеннях (санвузол, лазня) та при облицюванні «мокрих зон».
Епоксидна затирка для швів швидко сохне, що незручно для майстрів-початківців. При порушенні технології новачок може зіпсувати як дорогу масу, а й плитку. При попаданні на кахель важко видалити частки без залишку. При правильному нанесенні будівельний матеріал прослужить до 50 років без розтріскування та деформації.
Коефіцієнт густини затирання варіюється в межах 1,4-1,6 одиниць. Витрата фінішного складу залежить від товщини та глибини лінії, на параметри впливають розміри облицювання. У середньому на квадрат стандартного кахлю майстер бере від 100 до 150 г речовини.
Полімерні
До смоляної основи затирання додають полімерні компоненти (латекс, поліуретан). У результаті отримують міцний та еластичний склад, який добре склеює навіть дуже тонкі шви. Будівельна маса не тріскається під час руху плитки (під час усадки, землетрусу), відмінно підходить для вологих приміщень. До недоліків відносять високу ціну та хімічну активність.
Сировина на основі полімерів за характеристиками нагадує епоксидні склади. Коефіцієнт щільності буває не більше 1,5-1,7 одиниць. Залежно від виду кахлю та техніки його укладання при заповненні зазорів використовують готову сировину від 80 до 150 г на 1 квадрат.
Як розрахувати середні показники
Витрати затирання виробники друкують на упаковці. У своїх рекомендаціях Церезит, Старатели та Літокол часто вказують мінімальні параметри, які не є універсальними. Щоб розрахувати обсяг будівельного матеріалу, необхідно правильно підібрати показники.
Розмір кахлю
Перед початком робіт обов'язково вимірюють параметри плитки. Інформацію про облицювання можна знайти на етикетці або на сайті виробника. Професіонали рекомендують вручну перевіряти ще раз довжину і ширину за допомогою канцелярської лінійки. У середньому показники варіюються від 10*10 до 60*60 см. Товщина матеріалу стартує від 6 до 12 мм.
Характеристики шва
Параметр залежить від розміру кахлю. Стандартні проміжки між плиткою по ширині бувають в межах 2-10 мм. В індивідуальних випадках дизайнери рекомендують використовувати варіанти від 20 до 35 мм. Великі шви дозволяють скоригувати дефекти облицювання або створити візуальний ефект.
Установку кераміки проводять на підготовлені стіни чи підлогу. Перед монтажем кахлю викладають матеріал на рівну горизонтальну поверхню. Технологія допомагає визначити недоліки та слабкі місця обробки, вдається передбачити можливі дефекти.
Приблизний розрахунок
В онлайн-калькуляторах вихідні дані вводять у міліметрах, а автоматика сама проводить усі дії. Якщо немає доступу до інтернету, розрахунки можна провести самостійно. При виконанні операцій вказують параметри плитки та зазору, щільність маси позначають кг/м2. Спеціальна формула допоможе визначити обсяг витрати затирання для шва:
- (ширина + довжина)/(довжина * ширина) * товщина * ширина швів * 1,6 + 10% = споживання сировини;
- (100+100)/(100*100)*6*3*1,6+10%=0,64 кг/м2 або 640 г.
У результаті отримуємо вагу будівельного матеріалу, який знадобиться для обробки зазорів. Параметри складаються з помножених характеристик плитки та швів. Коефіцієнт із дробовим значенням – щільність сировини, вказана на упаковці. Для епоксидних та полімерних варіантів – 1,6, для цементу – до 2,1.
Додаткове виправлення дозволяти взяти затірку з невеликим запасом. Фахівцям досить 10% зазору для якісної роботи з урахуванням шлюбу. Для майстрів-початківців процентний коефіцієнт краще збільшити на 15 одиниць.
Чим більша плитка, тим менша витрата матеріалу. При укладанні мозаїки сировини витрачається більше, ніж під час облицювання підлог або стін. При самостійному розрахунку не враховують додавання відтінку. Залежно інтенсивності кольору компоненти, що фарбують, збільшують вагу маси від 0,3 до 3%, про що варто пам'ятати перед використанням речовини.
Висновок
Затирання швів – спеціальний матеріал для фінальних робіт, що забезпечує кахлю довговічність. Для точного розрахунку готової маси не обов'язково використовувати онлайн-калькулятор. Існує проста формула, що дозволяє визначити кількість сировини із невеликим запасом.
