Різновиди та технічні особливості термозбіжних трубок для електричних провідників
Для роботи з струмопровідними жилами на сучасному ринку будівельних товарів можна знайти безліч різних пристроїв, інструментів та супутніх товарів. Розглянемо, що є термоусадка для проводів і кабелів. Ознайомимося з оглядовою характеристикою різновидів цієї групи діелектричних ізоляторів залежно від їхнього складу. Читайте до кінця, і Ви дізнаєтесь про особливості проведення монтажних робіт, які дозволять отримати якісний, герметичний та довговічний результат.
Технічний опис виробів
Термоусадка для кабелю – це пластичний трубчастого типу ізоляційний матеріал. Для виробництва зразків використовується спеціальний полімерний склад, який при нагріванні до певного градуса починає зменшуватися в розмірах (звужуватися). Це стосується тільки ділянки, яка піддається температурному впливу. При цьому відбувається наступне: товщина трубкової стінки збільшується, заготовка набуває форми вмісту всередині трубки і зберігає набуті параметри після остигання протягом усього терміну експлуатації. Останній може перевищувати поріг 20 років.
Найчастіше як джерела тепла потрібної температури для термозбіжної трубки застосовуються наступні варіанти:
- будівельний фен – потік нагрітого повітря;
- гаряча вода;
- запальничка та інші аналоги – відкрите полум'я.
Для будь-якого типу термозбіжної трубки характеризуються двома коефіцієнтами стиснення: поперечне і поздовжнє. Вище показник у випадку з першим. Тобто більшою мірою спостерігається зменшення діаметра заготовки, ніж її довжини. У математичному еквіваленті це кілька разів (200-600%) проти 20% початкового стану. Трубки підвищеної якості стають коротшими максимум на 8-10%.
Галузь застосування
Основне призначення термозбіжної трубки – ізоляція оголених струмопровідних жил у місцях формування вузлових з'єднань або на ділянках з пошкодженим заводським обплетенням/оболонкою. Полімерний склад має відмінні діелектричні здібності.
Додатково довговічний матеріал застосовується як кембрики – індикатори для маркування кабелів та проводів. З цією метою виробники виготовляють продукцію у різному виконанні щодо кольору. Як правило, електрики орієнтирами вважають такі рішення:
- червоний та чорний – відповідно позитивний та негативний полюси постійного струму;
- коричневий, білий та чорний – фазні провідники у п'ятижильному дроті;
- синій – нульова лінія;
- жовто-зелений – заземлюючий контакт;
- жовтий, зелений та червоний – фази А, В та С відповідно у трифазній мережі.
Термопластик відрізняється не лише діелектричними властивостями. Трубки добре справляються агресивним впливом з боку води та багатьох хімічних реагентів. Це пояснює використання матеріалу захисту стрижневих виробів з металу від корозійних процесів. Також пластична оболонка сприяє поліпшенню механічної стійкості різноманітних механізмів (наприклад, конвеєрні ковзанки, ролики).
Внутрішня класифікація
Перш ніж з'ясовувати, як користуватися термоусадкою для проводів, потрібно розібратися в особливостях та різновидах виробів. Для класифікації існує кілька критеріїв, головні з яких є матеріал, виконання, спосіб монтажу. Розглянемо кожен із пунктів детальніше.
У таблиці представлено загальний опис різновидів термопластичних заготовок залежно від матеріалу, що використовується для виробництва.
| Тип виробів | Загальна характеристика |
| Поліолефінові | Як основа для виробництва таких трубок використовується поліетилен, який «зшивається» хімічним або радіаційним способом. Також до базового складу входять барвники, пластифікатори, антипіренові речовини для самостійного придушення вогню. Робочий діапазон температур тут обмежується -50 і 125 градусів за Цельсієм. Допустимо збільшення верхньої межі до +150 градусів. Щодо хімічної активності спостерігається стійкість до концентрованих окисників, бензолу. При тривалому впливі з боку ПММ (паливно-мастильні матеріали) термопласт починає руйнуватися. |
| Еластомірні | Такі зразки виготовляються із сировини на основі синтетичного каучуку. Однією з головних переваг матеріалів вважається висока межа нагрівання із збереженням заданої форми та властивостей – до +175 градусів за Цельсієм. Також трубки виявляють інертність до засобів групи ПММ. Низький попит виправдовується лише високою вартістю і натомість інших аналогів. |
| ПВХ | Базовим компонентом таких виробів є термопластичний полівінілхлорид. Склад у різних модифікаціях вважається ефективним ізоляційним матеріалом. Однак тут спеціалістами виділяється один недолік - вузький діапазон робочих температур: від -20 до +80 градусів за Цельсієм. Також варто відзначити наявність у складі токсичних речовин, які виділяються при загорянні термозбіжної трубки. |
| Поліестерові | Подібні зразки практично витіснили зі списку затребуваних матеріалів аналоги із ПВХ. Це обґрунтовано доступною вартістю, порівняно більшою механічною міцністю та інертністю до великої кількості хімічних реагентів. |
| Фторполімерні | За допомогою таких виробів електрики вирішують специфічні завдання, оскільки матеріал має унікальні експлуатаційні характеристики та комфортну температуру термоусадки. Споживчий попит при цьому невеликий, тому що вартість висока через складну технологію виробництва термопластичних трубок. |
| Силіконові | Для цього термотрубок характерні гнучкість, відсутність токсичності, підвищена хімічна інертність, висока міцність щодо впливу електричного струму. Недолік тут виділяється лише один – неприпустимо використання у середовищі з органічними розчинниками та засобами групи ГСМ. |
| Тип виробів | Загальна характеристика |
| Поліолефінові | Як основа для виробництва таких трубок використовується поліетилен, який «зшивається» хімічним або радіаційним способом. Також до базового складу входять барвники, пластифікатори, антипіренові речовини для самостійного придушення вогню. Робочий діапазон температур тут обмежується -50 і 125 градусів за Цельсієм. Допустимо збільшення верхньої межі до +150 градусів. Щодо хімічної активності спостерігається стійкість до концентрованих окисників, бензолу. При тривалому впливі з боку ПММ (паливно-мастильні матеріали) термопласт починає руйнуватися. |
| Еластомірні | Такі зразки виготовляються із сировини на основі синтетичного каучуку. Однією з головних переваг матеріалів вважається висока межа нагрівання із збереженням заданої форми та властивостей – до +175 градусів за Цельсієм. Також трубки виявляють інертність до засобів групи ПММ. Низький попит виправдовується лише високою вартістю і натомість інших аналогів. |
| ПВХ | Базовим компонентом таких виробів є термопластичний полівінілхлорид. Склад у різних модифікаціях вважається ефективним ізоляційним матеріалом. Однак тут спеціалістами виділяється один недолік - вузький діапазон робочих температур: від -20 до +80 градусів за Цельсієм. Також варто відзначити наявність у складі токсичних речовин, які виділяються при загорянні термозбіжної трубки. |
| Поліестерові | Подібні зразки практично витіснили зі списку затребуваних матеріалів аналоги із ПВХ. Це обґрунтовано доступною вартістю, порівняно більшою механічною міцністю та інертністю до великої кількості хімічних реагентів. |
| Фторполімерні | За допомогою таких виробів електрики вирішують специфічні завдання, оскільки матеріал має унікальні експлуатаційні характеристики та комфортну температуру термоусадки. Споживчий попит при цьому невеликий, тому що вартість висока через складну технологію виробництва термопластичних трубок. |
| Силіконові | Для цього термотрубок характерні гнучкість, відсутність токсичності, підвищена хімічна інертність, висока міцність щодо впливу електричного струму. Недолік тут виділяється лише один – неприпустимо використання у середовищі з органічними розчинниками та засобами групи ГСМ. |
Існує поділ на дві групи за виконанням щодо наявності або відсутності клейового прошарку на стінках з внутрішньої сторони термотрубки. Перші відрізняються найкращими герметизуючими властивостями. Діаметр таких заготовок при нагріванні зменшується майже втричі. Що стосується стінок, то вони можуть мати різну товщину, бути рифленими та гладкими, з доповненням у вигляді флуоресцентних добавок.
Правила користування матеріалом
Вибір матеріалів проводиться з урахуванням технічних характеристик, кольору та діаметру. Останній в початковій формі повинен бути більше перерізу ділянки або деталі, що захищається, після нагрівання – нижче відлікового параметра. За мінімальну різницю в розмірах термоусадки для проводів спочатку прийнято вважати 10% від діаметра об'єкта, що ізолюється, в кінцевому результаті - 15-20%. Виробники заявлені параметри вказують на вироби у вигляді маркування (частіше через дробову лінію).
Методика як користуватися термозбіжною трубкою відрізняється простотою і доступністю для майстрів-початківців. Тут не потрібний спеціалізований інструмент чи механізми. Достатньо мати під рукою запальничку, газовий пальник або будівельний фен. За допомогою останнього найпростіше забезпечити рівномірне прогрівання термопластичних виробів. У будь-якому випадку термічна дія виконується у напрямку від центральної частини до країв або від краю до краю на коротких трубках. Якщо здійснювати прогрівання відразу з двох сторін, то можуть з'явитися бульбашки посередині, на поверхні – зморшки.
Ізоляція проводів проводиться термоусадкою, довжина якої визначається з урахуванням поздовжньої усадки. Важливо формувати зрізи на торцях без задирок і подряпин. Вони можуть у процесі нагрівання та охолодження полімеру спровокувати утворення розривів.
Корисне відео
Висновок
Термоусадка для проводів – це трубки із пластичних полімерів, які при короткочасному нагріванні зменшуються у своїх розмірах.
Діаметр термоусадки може зменшитися в кілька разів, довжина зменшується на 7-20%.
Розрізняються термопластичні трубки за складом, товщиною стін, розмірами, наявності або відсутності клейового шару з внутрішньої сторони.
Застосовуються трубки як діелектричну оболонку на ділянках з оголеними струмопровідними жилами, гідроізолятором та захистом від корозійних процесів.
Для отримання якісного обтиску термоусадкою робочої ділянки потрібно рівномірно прогрівати пластичну заготовку від центру до країв або краю до краю.
